ПЕРЕЯСЛАВСЬКИЙ КЛУБ ЮНИХ МОРЯКІВ

ДІТИ І НАРКОТИКИ: ЯК ПРАВИЛЬНО ГОВОРИТИ З ПІДЛІТКОМ ПРО НАРКОТИКИ

Більшість батьків вважають наркотики однією з найстрашніших загроз для своїх дітей. Останнім часом все частіше ми чуємо з новин про загибель підлітків із-за вживання, здавалося б, «легких» наркотиків і курильних сумішей і мало хто розуміє, як правильно захистити свою дитину від цієї небезпеки. Багато батьків просто не уявляють, як правильно вести розмову з дитиною, щоб не натрапити на стіну нерозуміння або несприйняття.

Сучасні підлітки часто бувають більш обізнаними в темі наркотиків, ніж їхні батьки. Тому, перш ніж приступати до розмови, необхідно більше дізнатися не тільки про те, як правильно вести бесіду, але й про наркотики, способи їх застосування та наслідки. Часто про це може розповісти сама дитина, якщо правильно почати розмову та правильно його провести.

Як почати розмову про наркотики з підлітком

Більшість підлітків вважають себе вже досить дорослими, щоб приймати будь-які рішення самостійно. Будь-які спроби тиску або моралей зазвичай наштовхують на стіну нерозуміння і неприйняття. Тому важливо правильно почати розмову. Не треба питати у підлітка, що він думає про наркотики або як до них ставиться, навряд чи це принесе результат. Ще менш результативною буде лекція на тему, як це погано наркотики.

Найчастіше причиною смерті наркоманів стають різні захворювання, до яких призводить вживання психоактивних речовин.

З чого ж краще почати? А починати краще з гарного, з того, як ви любите і цінуєте свою дитину і як за нього переживаєте. Постарайтеся донести, що для вас дуже важливо здоров’я і благополуччя дитини і тому ви переживаєте, навіть якщо приводу немає, і хочете знати, чи не загрожує щось йому. Важливо, щоб дитина розуміла, що він завжди може отримати вашу допомогу і підтримку, а не осуд або «розбір польотів». Крім того, потрібно бути готовим цю підтримку надати.

Будьте готові до того, що якщо правильна розмова вийде, ви можете дізнатися щось неприємне для себе. Тому перед початком розмови необхідно підготувати себе до можливого стресу. Будьте готові на розповідь дитини про його проблеми відповісти не докором, криком чи звинуваченням, а реальною допомогою і підтримкою. Навіть якщо вам складно прийняти позицію дитини, дайте зрозуміти, що ви зможете це зробити, що ви його любите, і в першу чергу бажання допомогти, а не засудити.

Ознаки вживання наркотичних речовин дитиною

Далеко не завжди батьки знаходять сили або час для того щоб провести ті найважливіші розмови і запобігти саму можливість вживання дитиною наркотиків. Іноді трапляється найгірше – підліток все ж пробує наркотики і це йому подобається. Найсумніше, що навіть у такій ситуації іноді батьки продовжують ігноруватися проблему або ж просто не помічають, що з їхньою дитиною щось не так.

Як же визначити, що підліток вживає наркотичні речовини? Зазвичай про це можуть сказати прямі і супутні ознаки. Супутні ознаки – це характерне зміна способу життя. У підлітка можуть з’явитися проблеми з навчанням, фінансові проблеми, нові друзі і звички. На все це потрібно звертати увагу.

Більше 13-ти відсотків наркоманів помирають від передозування, при цьому їх середній вік у нашій країні становить 25-35 років.

Прямі ознаки зазвичай залежать від того, яка речовина вживає підліток і в якій фазі вживання він знаходиться. Вживання деяких речовин може проходити практично непомітно, тому батькам варто приділяти якомога більше уваги дітям, щоб це помітити.

Є ознаки, які ідентифікувати нескладно, наприклад характерна прискорена або уповільнена мова, сонливість і порушення ходи при вживанні наркотиків з групи опіатів або аптечних засобів з седативним ефектом. Також при вживанні опіатів і деяких ліків зіниця може сильно звужуватися і не реагувати на світло. При вживанні психотропних речовин зіниця навпаки стає дуже великим і також не реагує на світло. Навіть якщо підлітку вдасться повернути нормальний вигляд зіниці за допомогою очних крапель, він все одно не буде реагувати на світло.

ПРОФІЛАКТИКА КОМП'ЮТЕРНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ

Комп'ютерна залежність не менш небезпечна, чим наркотична залежність, тому що приводить до значного порушення адаптації в суспільстві (нездатність працювати, нездатність створити родину або просто обслуговувати самого себе).
Обов'язковою умовою успішного лікування комп'ютерної залежності є усвідомлення проблеми й бажання лікуватися з боку залежної людини.
У теж час комп'ютерну залежність найчастіше усвідомлюють навколишнього суб'єкта друзі, родичі, знайомі, але аж ніяк не він сам, що дуже схоже з будь-яким іншими видами залежності (алкоголь, наркотики).
Тому необхідно мотивування людини, що страждає від комп'ютерної залежності на лікування. Часте рішення проблеми починається з консультації родичів і близьких з питань, як допомогти людині, що страждає комп'ютерною залежністю звернутися за лікуванням до лікаря. Спільно з фахівцем виробляється тактика поводження з людиною, що страждає комп'ютерною залежністю обговорюється, як побудувати розмову про необхідність звертання до фахівця за лікуванням комп'ютерної залежності.
Перший етап лікування комп'ютерної залежності - діагностика причин формування комп'ютерної, а також виключення можливих хворобливих розладів, зокрема депресії. У випадку виявлення схованої депресії при необхідності поводиться її лікарське лікування.
Основою лікування комп'ютерної залежності є психологічна корекція, що проводиться індивідуально й у спеціальних тренінгових групах. Психологічна допомога спрямована на поліпшення взаємин із близькими й однолітками, навчання саморегуляції й умінню справлятися із труднощами, вихованню вольових якостей, підвищенню самооцінки, формуванню нових життєвих захоплень.
Найважливіший етап лікування комп'ютерної залежності це залучення страждаючого нею людину в процеси, не пов'язані з комп'ютерами, щоб електронні ігри й процеси не стали заміною реальності. Необхідно показати людині, що існує маса цікавих розваг крім комп'ютера (боулінг, сноуборд, виходи за грибами, походи на байдарках, футбол та інше), які не тільки дозволяють пережити гострі відчуття, але також тренують тіло й нормалізують психологічний стан.
Комп'ютерна залежність впливає на взаємини в родині, тому під час лікування комп'ютерної залежності важливо надавати допомогу родичам і близьким людини, що страждає комп'ютерною залежністю, зокрема спрямовану на гармонізацію відносин з людиною, що страждає комп'ютерною залежністю.

Рекомендації батькам при першому знайомстві дитини з комп’ютером

1. Ознайомлення дитини з комп'ютером повинне відбуватися під керівництвом фахівця, що обізнаний з можливими негативними наслідками (з комп'ютерною залежністю). Якщо немає такої можливості, батькам варто підвищити свою компетентність знання комп'ютера. Добре коли, принаймні, один з батьків орієнтується в можливостях нової техніки, знає, що корисного можна одержати від неї для розвитку дитини, щоб направити його комп'ютерну діяльність у потрібне русло.

2. Батьки повинні знати ознаки комп'ютерної залежності й уміти відслідковувати її появу. Керуючись набором цих ознак, час від часу варто придивлятися до стану дитини.

3. Батьки повинні допомогти дитині крок за кроком розвивати самоконтроль, виховувати внутрішню волю, щоб надалі дитина відчувала себе хазяїном комп'ютера, а не навпаки. Із цією метою необхідно навчити його планувати тривалість комп'ютерної діяльності. Для цього можна, наприклад, запропонувати дитині регулярне виконання таких вправ: призначити собі строк закінчення гри, по завершенню якого, незалежно від етапу гри, обов'язково виключити пристрій; заздалегідь визначити початок роботи на комп'ютері й включити його тільки тоді, коли цей момент настане.

4. Періодично проводити роз'яснювальну роботу про шкідливість надмірного захоплення комп'ютером, про те, що віртуальна реальність - це не життя, це лише паралельний процес, продовжувати вчити сприймати комп'ютер як засіб для здійснення власної творчості. Це може бути: малювання за допомогою комп'ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з різноманітними пізнавальними системами, програмування й т.п.

5. Завжди потрібно обмовляти час гри дитини на комп'ютері й точно зберігати ці рамки. Кількість часу потрібно вибирати виходячи з вікових особливостей дитини. Наприклад, до 5 років не рекомендується дитини допускати до комп'ютера, не варто заважати дитині пізнавати мир поступово й без втручання штучного інтелекту. А вже починаючи з 5 до 7 років дитині можна починати знайомити з комп'ютером, але бажано не більше 2 годин у день і не підряд, а по 15 - 20 хв. з перервами. При цьому треба пояснити дитині, що реальне життя й герої комп'ютерних ігор - дві різні речі, не сумісні між собою. З 7 років дитина може самостійно відрізнити віртуальний образ гри від реального. Після 12 років наступає найменш тривожний період, тому що дитина може розрізняти образи різних реальностей. Але це всього лише усереднені дані, завжди потрібно виходити з конкретних особистісних й індивідуальних особливостей дітей у тім або іншому віці.

6. Категорично забороняється грати в комп'ютерні ігри перед сном.

Рекомендації Інтернет-залежному
Визнайте, що у вас є залежність. Ви не зможете боротися з нею, поки не зрозумієте, що піддано їй. Не обманюйте самі себе.

Усе більше й більше людей в усім світі попадають в Інтернет-залежність. Тому вам може здаватися, що в цьому немає нічого страшного. Не ви не повинні упокорюватися з нею. Намагайтеся виплисти, навіть якщо всі навколо тонуть.

Ви хочете припинити проводити в режимі он-лайн так багато часу? Тоді припините! Ви ж хочете цього, правильно? Постійно нагадуйте собі про це. Щораз коли бачите комп'ютер, ви думаєте: «Треба б перевірити свою електронну пошту!». Саме так і проявляється ваша залежність. Встановите певні години для перевірки вашої пошти й дотримуйтеся цього розкладу. Якщо ви дійсно проводите в Інтернеті занадто багато часу, по початку вам буде важко, але потім ви поступово звикнете.

Заведіть хобі або захоплення. Відвідуйте різні групи й клуби, займайтеся спортом, музикою, танцями, співом і т.д. Займіться разом із другом фізичними вправами. Поспите замість того, щоб сидіти в Інтернеті. Подивіться фільм, сходіть на концерт, почитайте книгу. Знайдіть який-небудь інтерес, який стане для вас альтернативою Інтернету.

Поповнить запас ваших знань. Напевно, у вашому будинку скопилася безліч книг, які ви давно хотіли прочитати. Таким чином, ви не тільки відволічетеся від Інтернету, але й займетеся самоосвітою.

Допоможіть на кухні. Ваші домашні будуть ради, якщо ви замість того, щоб сидіти в чате або на якому-небудь форумі, допоможете їм приготувати вечерю. Ви зможете навчитися контролювати себе, вибираючи між Інтернетом і готуванням останнє. До того ж ваша родина буде вдячна вам за приготовлену вечерю.

Погуляйте із друзями. Заплануйте похід у боулінг, торговий центр або на ковзанку. Уникайте походів у ті місця, де є доступ в Інтернет, наприклад в Інтернет-кафі. Інакше ви можете піддатися спокусі заглянути туди на кілька хвилин.

Заплануйте сімейний вечір. Замість того, щоб дивитися телевізор або проводити час поодинці, зберіться всі разом, повечеряйте, а потім придумайте спільну розвагу, наприклад, пограйте в настільну гру.

Установите ліміт часу роботи вашого комп'ютера. Визначите скільки разів у тиждень вам необхідно виходити в Інтернет. Виключайте комп'ютер, якщо у вас немає необхідності в ньому.

Використайте таймер. Перед тим як сісти за комп'ютер, засічіть на таймері 30 хвилин. Сигнал нагадає вам, як багато часу ви провели за комп'ютером.

Не їжте сидячи за комп'ютером. Харчування в окремому місці допоможе вам відволіктися від режиму он-лайн.

Етапами профілактичної діяльності можуть стати наступні складові:
• Діагностичний, що включає в себе діагностику особистісних особливостей, які можуть вплинути на формування адиктивного поводження (підвищена тривожність, низька стійкість до стресу, нестійка я-концепція, нездатність до емпатії, некомунікабельність, підвищений егоцентризм, низьке сприйняття соціальної підтримки, спрямованість на пошук відчуттів й ін.), а також одержання інформації про положення дитини в родині, про характер сімейних взаємин, про склад родини, про його захоплення й здатності, про його друзів й інших можливих референтних групах.

• Інформаціоно – просвітительський етап, що передбачає собою розширення компетенції підлітка в таких важливих галузях, як психо-сексуальний розвиток, культура міжособистісних відносин, технологія спілкування, способи подолання стресових ситуацій, конфліктологія й властиво проблеми адиктивного поводження з розглядом основних адиктивных механізмів, видів адиктивной реалізації, динаміки розвитку адиктивного процесу й наслідків.

• Тренінги особистісного росту з елементами корекції окремих особистісних особливостей і форм поводження, що включають формування й розвиток навичок роботи над собою.

Профілактика адиктивного поводження повинна торкнутися всіх сфер життя підлітка: родини, освітнього середовища, громадського життя в цілому.